Віктор Луговський уже понад 30 років викладає театральну майстерність для дітей та займається шкільною художньою самодіяльністю. Режисер вважає це своїм головним життєвим призначенням. «Я люблю щось створювати, ставити гарні вистави, аби вони емоційно подіяли на глядача. Закласти іскринку в юних душах, змінити дітей на краще – моя основна місія в житті».

Віктор Іванович з ностальгією згадує про рідне місто Запоріжжя, звідкіля родом і де почалася його творча кар’єра: «Закінчивши режисерський відділ Мелітопольського училища, мене забрали на службу в ракетні війська. Там поруч із бойовим навчанням займався художньою самодіяльністю. Після армії повернувся в Запоріжжя і почав працювати актором в обласному театрі ляльок, через кілька років став провідним актором… На головному акторові режисер завжди будує свою репертуарну політику. Я набрався досвіду, об’їздив гастролями чи не всю Україну і відчув потребу самому щось створювати! Вступив на режисуру і став режисером-постановником у Запорізькому театрі ляльок. Попрацював там 10 років, і мене запросили на Волинь. А хто з молодих не погодиться з постановника стати головним режисером? У 33 роки я наважився на такі зміни і переїхав до Луцька разом із сім’єю. Через деякий час пішов з театру та став директором підліткового клубу, де діти після занять займались хореографією, театральним мистецтвом, театром ляльок і хоровим співом. Почалася перебудова, підліткові клуби закрили, я перейшов у ЗОШ №5: драматичний театр, театр шкільної мініатюри, театр ляльок, всілякі масові заходи – все це було на мені. Після того я викладав театральну майстерність у багатьох школах Луцька». Із 2000 року Віктор Іванович працює в Палаці учнівської молоді. Загалом стаж роботи з дітьми – понад 30 років. «Чого навчили мене, того і я вчу своїх вихованців».

Пан Віктор ділиться спостереженнями: цього року в Луцьку відбувся справжній театральний бум, нині під його керівництвом займаються більш ніж 90 дітей, кількість охочих вчитись театральній майстерності збільшується. «Проводжу заняття для трьох груп. Якщо раніше діти розподілялись за віком, то тепер – за рівнями підготовки: початковий, основний та вищий рівні навчання. Працюю з дітьми у форматі тренінгів, під час яких розвиваються акторська майстерність, елементи сценічної дії, а ще так я вивчаю своїх вихованців – хто на що здатен. Помітивши творчу іскорку, даю більше навантаження – спробувати себе в різнопланових ролях. Тут потрібен індивідуальний підхід до кожного. Під час початкового рівня навчання діти працюють лише в тренінгах, а з вищим рівнем можна створювати дитячий театр. Я ставлю вистави з декількома складами: одну роль виконують 3 – вихованці. Діти мусять відчути дихання глядацького залу, хвилювання… Це потрібно пройти, аби отримати сценічний досвід роботи. Мені більше подобається працювати з дітьми, аніж з дорослими, бо вони щирі та безпосередні. Найцікавіший процес – це репетиції, підготовка до вистави. Отримую задоволення, коли глядач приходить на виставу і після закінчення каже: «Дуже гарно, але мало!» Моральне задоволення отримують і мої вихованці, коли приносять радість публіці». Віктор Іванович зазначає, щ в наш час важко знайти хорошу п’єсу для вистави, бо не так багато авторів пишуть дитячу драматургію. Інколи режисер і сам пише сценарії, а також ставить п’єси, які не втрачають своєї популярності: «У нас не виходить з репертуару вистава-гра «Бука» за п’єсою Михайла Супоніна. В ній беруть участь не лише актори, але й увесь глядацький зал. Глядачі постають то у ролі бджілки, то квіточки… Цього літа показували її в школах, і всюди нас зустрічали та проводжали оваціями. Місцева поетеса та драматург Даша Ясновська написала агітвиставу про здоровий спосіб життя «Країна ілюзій», також у нашому репертуарі – «Снігова королева» Євгенія Шварца та «Стежечки святого Миколая» Лариси Діденко.

Віктор Луговський з гордістю говорить, що театральна студія – це не просто навчання, а справжня школа життя: «Діти стають сміливішими та комунікабельнішими, вчаться висловлювати свою думку. Якщо театральною майстерністю займатись системно – діти розвиваються різнопланово, вчаться та допомагають одне одному. У нас на кожному занятті є п’ятихвилинка моралі: ми обговорюємо випадки з життя міста та нашого колективу. Я хочу аби діти росли гармонійними людьми.

За 50 років невтомної праці на театральній ниві Віктор Іванович отримав багато нагород, та найбільше радіє, коли його вихованці продовжують навчання в театральних вишах. Чимало випускників режисера працюють у театрах Луцька, Львова та Києва. «Я хочу, щоб усі люди на Землі більше створювали, аніж руйнували. Головне – жити так, аби нести добро та любити одне одного», – натхненно говорить Віктор Іванович.

Анастасія Тумік

З газети «Твій вибір» №40 від 6 жовтня 2016р.