Журналістика належить до однієї з найвідповідальніших соціальних професій. Журналісти перебувають в епіцентрі боротьби за правду і справедливість, свободу думки і права громадян. Тому в своїй роботі вони мають дотримуватись чітких правил.

Пропонуємо витяг із Декларації принципів поведінки працівників ЗМІ, прийнятої Міжнародною федерацією журналістів. Джерело - http://politics.ellib.org.ua/pages-8943.html

1. Повага правди і права суспільства знати правду — перша заповідь журналіста.

2. Виконуючи цей обов’язок, журналіст повинен відстоювати принцип свободи збирання і публікації новин, а також право неупередженого коментування і критики.

3. Журналіст зобов’язаний передавати лише вивірені факти, у вірогідності яких він переконався. Він не може приховувати суспільно важливу інформацію, фальсифікувати, спотворювати документи.

4. Журналіст зобов’язаний користуватися тільки чесними методами для одержання інформації, фотографій і документів.

5. Журналіст повинен докласти максимум зусиль для того, щоб дати спростування опублікованої інформації, якщо вона виявилася неточною і заподіяла шкоду.

6. Журналіст зберігає професійну таємницю: джерело інформації, яке не хоче обнародувати себе, повинно залишатися неназваним.

7. Журналіст зобов’язаний враховувати небезпеку дискримінації, яка може виникнути для людини через діяльність засобів масової інформації. Він повинен зробити все можливе, щоб не допустити в публікаціях дискримінації за расовою, національною і статевою належністю, соціальним статусом, сексуальною орієнтацією, мовою, релігією, політичними поглядами тощо.

8. Журналіст повинен розцінювати як серйозну професійну провину такс:

— плагіат;

— навмисне перекручування інформації;

— образи, наклепницькі, необгрунтовані обвинувачення і навішування ярликів;

— отримання хабара в будь-якій формі з метою проштовхнути до друку чи перешкодити публікації тієї чи іншої інформації.

9. Знання журналіста зобов’язує дотримуватися викладених вище принципів. Журналіст дотримується законів своєї країни, але в тому, що стосується виконання свого професійного обов’язку, він визнає юрисдикцію тільки своїх колег, відкидаючи будь-які спроби тиску і втручання з боку уряду чи інших осіб.

Отож, майбутнім журналістам варто формувати в своєму ставленні до майбутньої професії непорушні заповіді, чітко їх дотримуватися.

Фото - https://pixabay.com/ru/photos/%D0%B6%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0/

Про права журналістів в Україні подаємо перепост статті Олександри Даруги на сайті https://studway.com.ua/prava-zhurnalistiv-v-ukraini/

 Можна безкінечно перераховувати ситуації, в яких ти раніше лиш знічено розводив руками – «Стороннім сюди не можна», «Жодних коментарів», «Та я вас засуджу», «Куди ти лізеш, ти хоч знаєш, що це за люди». Ми не стверджуємо, що цей матеріал – панацея від цензури та хамства оточуючих, та обізнаний – значить, озброєний: занотовуй собі основні права журналістів, гарантовані нам законом України.

Право на свободу думки і слова має кожен

Мабуть, варто почати з основного закону країни: 34 статтею Конституції усім громадянам гарантоване право на свободу думки і слова, а також вираження своїх переконань, незалежно від професійної діяльності. Кожен може збирати інформацію, зберігати її та поширювати. Обмежити це право можуть лише:

• інтереси національної безпеки, територіальної цілісності чи громадського порядку;
• порядок запобігання заворушенням чи злочинам;
• мета охорони здоров’я населення;
• захист репутації або прав інших людей;
• підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
• запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно.

Закони, з якими варто ознайомитися

Варто на пам’ять вивчити визначення своєї професії – за статтею 25 Закону України «Про ЗМІ»: «Журналістом є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого ЗМІ та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її повноваженням. Журналістом є як штатний працівник ЗМІ, так і фрілансер, що співпрацює на підставі цивільно-правового договору».

Права та обов’язки журналістів регламентуються окремими законами. Варто запам’ятати такі:

• Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні».
• Закон України «Про інформацію».
• Закон України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів».

Кожен журналіст має право:

1. Вільно отримувати, використовувати, поширювати (публікувати) та зберігати інформацію.

2. Вільно відвідувати приміщення суб’єктів владних повноважень та відкриті події, які вони організують. Цікавою є деталь щодо акредитації: за законом, державні установи можуть акредитовувати журналістів для полегшення здійснення ними професійної діяльності, проте у разі відсутності акредитації ніхто не може заборонити журналісту виконувати свою роботу і без неї.

3. Журналіст повинен бути прийнятий у розумний строк держслужбовцями та посадовцями. Пам’ятаймо: не існує більш чи менш бажаних «гостей» та «інтерв’юерів», доступ до політика будь-якого рангу теоретично однаковий для усіх.

4. Журналіст може (від себе додамо – повинен, для власної ж безпеки) записувати усе, що потім може підтвердити достовірність викладених ним у статті фактів. Для цього можуть бути використані будь-які технічні засоби.

Важливою є особливість фото- чи відеозйомки держслужбовців, наприклад, на робочому місці: іноді вони відмовляють журналістам у цьому праві, апелюючи до «захисту приватного життя». Цей аргумент діє лише при спілкуванні з фізичними особами, державні службовці ж знаходяться при виконанні покладених на них обов’язків. У той же час, за статтею 307 Цивільного кодексу України, навіть фізичні особи можуть бути записані, коли зйомка відбувається відкрито, на вулиці чи на заходах публічного характеру – зборах, конференціях, мітингах тощо.

Звичайно, потрібно вести себе етично: журналіст не має права на зйомку посадовців у їхніх квартирах чи у вільний від роботи час без попередньої згоди. Також варто пам’ятати про статтю 11 Закону України «Про інформацію», яка забороняє збір конфіденційної інформації, до якої належать – національність, освіта, сімейний статус, стан здоров’я, адреса проживання, віросповідання, місце народження.

5. Журналісти мають вільний доступ до статистичних даних, фондів архівів, бібліотек та музейних фондів, а їхні запити на доступ до офіційних документів мають задовольнятися безкоштовно. Обмеження цього права може відбуватися лише за умов специфічної цінності чи умов схоронності документів. Пред’явивши посвідчення журналіста, можна збирати інформацію у районах стихійного лиха, катастроф, місцях аварій, масового безладу, воєнних дій.

До речі, досі не існує єдиних встановлених правил видачі редакційного посвідчення чи єдиного бланку для них, тож кожне ЗМІ робить це самостійно і на власний розсуд.

6. Важливим є право зберігати журналістську гідність та бути незалежним від ЗМІ, в якому працюєш: ти маєш право відмовити в публікації матеріалу свого авторства, якщо редакційні правки суперечать твоїм особистим переконанням. Варто не забувати і про захист прав журналістів при, наприклад, неправомірному звільненні чи неможливості працювати у ЗМІ, в якому змінився власник, а з ним – і редакційна політика. Найкраще тебе захистить добровільне об’єднання з колегами в трудовий колектив. Тоді керівництво буде вимушене вирішувати усі трудові питання не окремо з кожним працівником, а шляхом переговорів з представниками усього колективу.

7. Журналіст також має право не розкривати джерела своєї інформації чи інформацію, що може призвести до подібного розкриття. Зобов’язати зробити це може лише суд.

Журналісти захищені Кримінальним кодексом України

Певним чином стаття 171 доводить, наскільки нелегкою часом буває робота в ЗМІ: перешкоджання реалізації професійної діяльності журналістів за серйозністю прирівнюється перешкоджанню діяльності правоохоронців і карається штрафом, арештом та обмеженням свободи строком до 3-х років.

Переслідування журналіста за виконання професійних обов’язків загрожує штрафом, обмеженням свободи строком до 5-ти років, а також забороною обіймати певні посади. Варто зазначити, що переслідування та перешкоджання зазвичай є не просто фізичними: під це визначення потрапляють примус до поширення певної інформації, цензура, необгрунтована відмова в аккредитації, психологічний вплив на журналіста, його сім’ю та близьких, звільнення, зменшення гонорарів чи переведення на іншу роботу.

На головному фото – тележурналістка Анастасія Кушнарьова бере інтерв’ю в режисерки Наталії Максимчук

Фото – з фейсбук-сторінки Анастасії Кушнарьової

Есе, есей (від франц. essai – спроба, проба, нарис) — прозаїчне висловлювання невеликого об’єму і вільної композиції, що виражає індивідуальні враження і міркування з конкретного приводу або питання і свідомо не претендує на вичерпну відповідь.

Перш ніж обрати жанр есе, подумайте та переконайтесь у тому, що вам є що сказати.

Прийомів для написання успішного есе існує багато. Наводимо деякі з них.

Ефектний початок

Вступ, дуже важливий елемент твору. Читач визначає для себе, чи варто йому читати ваше есе. Для початку есе існує кілька підходів.
1. Стандартний (найпоширеніший). Необхідно відповісти на шість запитань: хто, що, коли, де, чому і як. Відповіді на ці запитання дадуть змогу читачеві зрозуміти, чого йому очікувати.
2. Несподіваний — це може бути що завгодно, але читач повинен бути здивований або шокований.
3. Дієвий — зображення самого процесу, а причини й наслідки випливуть далі. Цей підхід зручний для коротких есе.
4. Авторитарний — пропонує інформацію в наказовому тоні, щоб створити враження упевненості автора тільки в собі.
5. Інформативний — читач одразу отримує інформацію про те, що буде далі у творі.
6. Цитатний — вдало підібрана цитата одразу привертає увагу читача (не рекомендується використовувати прислів’я і кліше — це банально).
7. Діалоговий — з одного боку, такий початок стимулює читача як учасника діалогу, з іншого, – це може бути просто потік думок з риторичними запитаннями.

Хронологія есе

Послідовність подій (але не зациклюйтесь на часі ~ есе може вийти нудним). Просто згадуйте час. Не намагайтесь у дрібницях описувати все, що відбувалося в певний період.

1. Оповідання — дія або історія, що триває до самого кінця есе, в якій підкреслюються якості, можливості або знання, пов’язані з темою вашого есе.
2. Опис — характерною рисою такого есе є яскрава образність твору, що підтверджується багатою мовою, і цікаві деталі, які залишають читача довгий час під враженням.
3. Порівняння — в основному цей прийом використовується щодо питання, за яким потрібно описати, наприклад, досвід або невдачу.
4. Фінальні компоненти — останні абзаци (абзац) мають завершувати вашу думку і залишити в пам’яті читача яскравий слід.

Дев’ять правил написання креативного есе

Як радять писати есе? Правильно! Креативно, Що криється за цим словом? Швидше за все, політ думки, оригінальність тощо. Все просто: головне — засвоїти дев’ять правил.

1. Тільки позитивна мова (описувати краще те, що є, а не те, чого немає).
2. Слова-зв’язки (вони допомагають плавно переходити з однієї частини до іншої).
3. Різна структура речень. (Читати речення правильної структури нудно. Додайте кілька інверсій. Пишіть різні за довжиною речення.)
4. Зрозумілі слова. (Розумійте значення слів, які ви вживаєте в есе. Ви пишете, щоб уразити змістом, а не словниковим запасом. Вишуканість гарна, але в міру.)
5. Різні слова (синонімія.)
6. Лаконічність.
7. Кожне слово важливе (без повторів; кожне речення повинне нести унікальний зміст).
8. Активна життєва позиція.
9. Книги про есе — це здорово.

Зразок есе на тему “Я – українець” – за посиланням http://zno.if.ua/?p=985&fbclid=IwAR2h1DKHQ8hTW10FpPGSThTlps9W–nIOcDClZXOM4eFmJS3Q4NgO9vZrjU

Джерело - http://zno.if.ua/?p=985&fbclid=IwAR2h1DKHQ8hTW10FpPGSThTlps9W–nIOcDClZXOM4eFmJS3Q4NgO9vZrjU

Зображення - https://pixabay.com/ru/

Активне віртуальне спілкування стало невід’ємною частиною життя сучасних підлітків. Особливою популярністю в українських тінейджерів сьогодні користується мережа Instagram. Школярі розповідають, що створюють групові чати своїх класів у Viber.  Після блокування в Україні російської мереже VK значна частина української молодіжної аудиторії переключилася на Facebook і тепер досліджує його можливості, зручності (або й недоліки) сервісу,  шукає нових друзів, включається в світове “віртуальне життя”.

Головна перевага “віртуального життя” майбутнього журналіста у мережі Facebook – це необмежені можливості:

• спостерігати за публічними людьми країни, планети;
• бачити актуальні новини від регіональних, національних, світових ЗМІ;
• безпосередньо сконтактувати з потрібними людьми, редакціями, установами, які представлені в мережі;
• навчатися дистанційно, долучатися до освітніх ресурсів, брати участь в конкурсах;
• створювати і поширювати власний контент.

Якщо ви тільки на початку створення своєї Facebook-сторінки або вже маєте її, але роздумуєте над подальшими кроками, поради відомого українського журналіста, медіатренера, викладача, автора книг Віталія Голубєва дуже вам у цьому допоможуть. Розділ “Самопрезентація у Фейсбуці: 5 перших кроків” у його книзі “Ефективність” варта для прочитання як професіоналам, так і майбутнім журналістам.

Отож, прочитайте і попрацюйте над своєю Facebook-сторінкою!

1. Головне фото (аватар) – нічого зайвого! Найкращий вибір для аватару – студійне портретне фото. Чому студійне? Нейтральний фон не відволікатиме інтернет-користувачів й даватиме змогу чіткіше бачити ваше обличчя. Інші люди, домашні тварини, архітектурні пам’ятки й накритий стіл зі стравами – усе це зайве на головному фото. Якщо сторінка використовується в бізнес-комунікації. Я раджу змінювати аватар рідко (максимум 1-2 рази на рік).

2. Фотове фото (обкладинка, кавер) – можливість створити контекст, щоб дати краще уявлення про сферу вашої діяльності чи зацікавлень. Обкладинку можна змінювати хоч щомісяця відповідно до контексту, на якому маєте бажання акцентувати. Це може бути навіть зміна пори року.

3. Обрані фото – самопрезентація у 5 кадрах. Нова можливіть соцмережі за допомогою 5 обраних фото коротко розповісти про себе. Вони відображаються у верхній частині вашої сторінки, відразу після блоку інформації про себе. Головне, щоб ці фото були достатньо промовистими і акцентували на ключових аспектах вашого життя.

4. Інформація про себе: ваша цінність – одним реченням про те, чим ви займаєтеся, чим цікаві й цінні навколишньому світу. Наприклад, “журналіст-розслідувач, борюся з корупцією в рідному місті” або “телеведуча, спілкуюся в ефірі з цікавими людьми”, “допомагаю людям робити життя смачнішим”.

5. Фотографії: ви, люди та ви з людьми. Тут варто уникати двох крайнощів – однотипних портретних фото “себе коханого/коханої” (якщо ви, звісно, не працюєте фотомоделлю), а також повної відсутності фотографій, на яких ви зображені. Людина, яка працює в медіа, не може не бути публічною. Звісно, ступінь публічності кожен визначає сам. Найкраще, коли на ваших фото будете зображені ви у взаємодії з іншими людьми – учасниками подій, на яких буваєте, героями ваших публікацій, друзями, рідними, членами сім’ї, однокласниками і вчителями. Наявність регулярного потоку таких фото створює в користувача позитивне враження про вас як про людину соціально активну. Що є взагалі-то природним і бажаним для кожного, хто щось просуває/продає.

Учасники нашого гуртка “Юний журналіст” мали нагоду познайомитися і поспілкуватися з Віталієм Голубєвим на West Media Forum в Луцьку, придбати його “книгу для тих, хто працює з інформацією” – “Ефективність”. Зараз ми регулярно використовуємо її на своїх заняттях

Керівник гуртка Марія Пилипчук

Фото  – з Фейсбук-сторінки Віталія Голубєва https://www.facebook.com/golubev2305/photos?lst=100001780129677%3A100000204221561%3A1549884772

Зображення: https://pixabay.com/ru/photos/%D1%81%D0%BE%D1%86%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0%D1%8F%20%D1%81%D0%B5%D1%82%D1%8C/

На веселих посиденьках в Палаці учнівської молоді з учасниками гуртків «Юний журналіст» і «Дитячо-юнацька телестудія» Анастасія Кушнарьова, випускниця гуртка «Юний журналіст», і згодом – тележурналістка кількох волинських телеканалів, дала декілька дружніх порад з позиції «старшої сестрички» J Адже зовсім недавно вона й сама навчалася в гуртку й пам’ятає, як це було цікаво – узнавати про особливості омріяної професії, брати участь в конкурсах, поповнювати матеріалами портфоліо…

Отож, Анастасія Кушнарьова радить:

№1. Пишіть скрізь, де тільки можете! Шукайте можливості дописувати у будь-які газети, журнали чи інтернет-видання – матеріали у журналістському портфоліо зайвими не бувають.

№2. Читайте багато книжок. Читання поліпшить вашу граматику і розширить словниковий запас. До того ж, розвинете неабияку фантазію, що теж не завадить.

№3. Вчіть іноземні мови, включно з російською. Журналіста-поліглота на роботу захочуть взяти більше редакцій, аніж журналіста-патріота.

№4. Якомога більше спілкуйтеся з різними людьми. Ви – журналіст, а отже, ваша робота – шукати та оприлюднювати інформацію, правильно? А щоб її знайти, потрібно мати багато корисних контактів та трішки харизми.

№5. Боріться із сором’язливістю! Найчастіше ваша робота буде дуже тісно пов’язана із спілкуванням з незнайомими людьми. Тому «соромитися» – це точно не про журналістів.

№6. ЗАВЖДИ ПЕРЕВІРЯЙТЕ ІНФОРМАЦІЮ! Це – аксіома.

№7. Будьте «чомучками». Що? Хто? Де? Чому? Як? Яким чином? – ці питання повинні цікавити вас ЗАВЖДИ.

№8. Будьте чесними. Якщо ви чогось не знаєте, не соромтесь про це сказати. Краще відверто зізнатися у тому, що якоюсь інформацією ви не володієте, аніж бути спійманим на брехні.

№9. Беріть участь в усіх конкурсах, яких тільки можете. Наб’єте руку, піднімете самооцінку.

№10. Любіть те, чим займаєтесь!

Фото зустрічі з гуртківцями – Марії Пилипчук
Фото – з фейсбук-сторінки Анастасії Кушнарьової

Письменник пише, щоб його читали. Мрія письменника — отримати відгук на своє творіння. А гарний відгук, як відомо, іноді буває ціннішим, ніж вдала стаття.

Відгук — це текст, у якому дають оцінку прочитаного, почутого, побаченого, висловлюють ставлення до нього.

Мета відгуку — описати свої почуття та думки, які з’явилися від знайомства з автором і його твором, а також рекомендація книжки або твору іншим читачам. відгук може бути написаний у вигляді міркування, тоді він зазвичай містить тезу (думка читача про книжку), докази справедливості цієї думки; висновок (загальна оцінка книжки); рекомендації (кому прочитати цю книжку). відгук також може бути написаний у стилі вільного письма. З одного боку, писати будь-який вільний твір досить легко: коли немає заданих меж і можна озвучувати лише власні думки, є більше простору для творчості. але є у цієї медалі й зворотний бік — такий твір може виявитися досить сумбурним.

ПОКРОКОВИЙ ПЛАН СКЛАДАННЯ ВІДГУКУ

• Подивіться на автора і назву книжки. Чи знайоме вам прізвище письменника? Що вам про нього відомо? Згадайте важливе. Що ви скажете про назву книжки? Чи привернула вона вашу увагу? Можливо, створила певний настрій або натякнула, що чекає на вас у творі? Скажіть про це кілька слів. Зверніть увагу! На початку вашого твору важливо дати короткі відомості про прочитану книжку: ім’я автора, назву твору, в якому році він написаний автором, місце і час представлених у книжці подій, хто стоїть у центрі оповіді.
•  Ви вказали автора і назву. тепер час переходити до основної частини відгуку: дайте відповідь на головне питання — про що ця книжка? Опишіть місця у творі, які найбільше сподобалися і обґрунтуйте, чому саме. Подумайте, у чому полягає головна думка розказаної історії? Можна розповісти про те, які риси характеру, вчинки, подвиги героїв викликали найсильніші емоції. Цікаві відгуки виходять, коли є порівняння, зіставлення прочитаного з фактами, відомими з інших книжок або з життя. Чи має книжка виховний потенціал? Який саме? Зверніть увагу! Тут не потрібно детально переказувати книжку. важливо — сформулювати головну ідею твору.
• Далі говоримо про головне: сподобалася книжка чи ні. І обов’язково розкриваємо — чому? Чим вас порадувала історія? Що здалося найцікавішим? Чи згодні ви з діями героїв або, можливо, вчинили б по-іншому? раптом у вас є навіть поради для когось з дійових осіб книжки. Пишіть про все, що спаде на думку. в узагальненні ви можете сказати, чи маєте намір продовжити ознайомлюватися з цим автором, прочитати інші його книжки, або ж порекомен- дувати цю книжку читачам. а можливо (адже відгук може бути і негативним), порадити їм ніколи не брати в руки цієї книжки. У відгуку на книжку краще сказати якомога більше, ніж не сказати нічого. а скоротити ви завжди встигнете!

 МОЖЛИВІ ПОМИЛКИ ПІД ЧАС НАПИСАННЯ ВІДГУКУ!

Коли ви пишете відгук на книжку, помилитися важко: зрештою, це ваша особиста думка про неї. але деяких неточностей все ж варто уникати.

• Переказ подій не повинен займати значну частину твору (про це вже йшлося, але повторимо ще раз), відгук — це ваші враження від книжки, а на прикладі сюжету, тим не менш, не можна «плавати» в питаннях щодо змісту тексту. Твір, на який пишуть відгук, потрібно прочитати дуже уважно.
• Не варто користуватися під час написання свого відгуку критикою або іншими статтями про цю книжку. використання цих джерел доречно під час глибшого аналізу твору, для написання відгуку це ні до чого.
• Непослідовний виклад думок і вражень або відсутність логічного переходу від однієї частини відгуку до іншого — це те, чого слід уникати. Текст повинен легко читатися.

Якщо уважно дотримуватися всіх деталей, а також згадати все, що вразило чи не вразило вас у творі, написати відгук на книжку буде зовсім нескладно

Рецензія — це професійна думка людини з якого-небудь питання. Передбачається її неупередженість, виваженість, обґрунтованість. Але, як і у випадку з відгуком, грає роль статус людини, яка склала рецензію. Чим він вище, тим більш вагомими можуть вважатися аргументи, що наводяться у цьому документі.

Складання рецензії передбачає здійснення людиною, яка нею займається, більш глибокого аналізу коментованого питання, ніж у випадку з відгуком. Крім того, оскільки рецензія, як ми зазначили вище, є більш об’ємним документом, ніж відгук, в ній передбачається відображення більш широкого кола нюансів, що мають відношення до коментованого питання.

Різниця між відгуком і рецензією

Головна відмінність відгуку від рецензії в тому, що перше джерело носить переважно суб’єктивний характер, друге — повинно включати переважною мірою об’єктивну оцінку коментованого питання. Крім того, різницю між цими джерелами можна прослідкувати в контексті:

• їх обсягу;
• необхідної глибини аналізу коментованого питання;
• переліку можливих нюансів з коментованого питання, відображені автором у джерелі

Джерело - http://www.osvitaua.com/2017/04/umg-2017-001/

«Якби світ і люди в ньому були досконалі, то журналісти при роботі могли б керуватися лише власною думкою», – так починаються редакційні настанови Бі-Бі-Сі, якими керуються журналісти компанії при написанні матеріалів. Але світ недосконалий, відповідно, щоб правильно його висвітлювати, варто керуватися журналістськими стандартами.

Чому саме Бі-Бі-Сі стала законодавицею у встановленні журналістських стандартів?

Британська Телерадіомовна Корпорація (англ. British Broadcasting Corporation, абревіатура ВВС) – британська компанія суспільного телерадіомовлення. За кількістю слухачів найбільша телерадіомовна компанія у світі. У штаті корпорації працює більш ніж 26 000 осіб у всьому світі, в тому числі і в Україні. Ось відділення компанії в нашій країні – ВВС Україна https://www.bbc.com/ukrainian

Бі-Бі-Сі, яка першою стала працювати на засадах публічного мовлення, започаткувала професійні стандарти сучасної журналістики. Ці стандарти стали однаковими для всіх журналістів незалежно від того у яких медіях вони працюють і яку політику ведуть їхні редакції.

Де можна ознайомитися з повним текстом «Редакційних настанов ВВС»?
Бі-бі-Сі має свої «Редакційні настанови» для журналістів на різні випадки, прописані більше як на 200 сторінках; журналісти компанії мають знати ці настанови й користуватися ними у щоденній роботі. Ці настанови «сприятимуть у підготовці таких програм, якими ми всі зможемо пишатися і які відповідатимуть найвищим стандартам, що їх за правом очікує від нас громадськість», — вважає генеральний директор найбільшої телерадіомовної компанії світу BBC Марк Томпсон. Ось посилання на текст настанов у редакції 2005 року http://journlib.univ.kiev.ua/BBC_Guidelines_Ukr.pdf

Отже, редакційні цінності Бі-Бі-Сі формулюються таким чином:

• правдивість і точність;

• безсторонність і багатоманітність точок зору;

• редакційна чесність і незалежність;

• служіння суспільним інтересам;

• справедливість;

• недоторканність приватного життя;

• запобігання завдавання шкоди та образ (врівноваження права на передачу і публікацію нової та суперечливої інформації з відповідальністю стосовно захисту вразливих людей);

• діти (специфічна аудиторія, яка вимагає власного комплексного підходу);

• підзвітність (перед аудиторією).

Принципи подачі новин:

• Ми розповідаємо про все першими.

• Ми розповідаємо про все точно.

• Ми завжди знаємо походження наших новин.

• Ми надаємо слово всім зацікавленим і не стаємо ні на чий бік.

• Ми розповідаємо про факти, а не про наше ставлення до них. Ми не даємо оцінок подіям, учасникам подій чи явищам.

• Ми залучаємо найкращих, різних, незалежних експертів для адекватної оцінки складних для розуміння подій та явищ.

• Ми не залишаємо «білих плям».

• Ми говоримо з людьми однією мовою.

Адаптовано Марією Пилипчук з таких джерел:

https://imi.org.ua/advices/jurnalistski-standarti/

https://www.wikiwand.com/uk/%D0%96%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D1%82%D0%B8%D0%BA%D0%B0

Зображення з www.bbc.com

Чудовий передноворічний час!

Тести написані, розпочинаються Різдвяні свята, родини готуються до зустрічі Нового року: купують подарунки і планують оригінальні святкові страви, продумують сценарії вечірок і декор лісових красунь (хай навіть і штучних заради збереження довкілля!)
А ще в домівках розпочинаються генеральні прибирання! Як це важливо – очистити свій життєвий простір для нових речей, ідей, планів, зустрічей, вчасно позбутися застарілих і непотрібних.
А як бути зі своїм особистим віртуальним простором?

Чи плануєте ви “прибрати” від зайвого свою сторінку у Фейсбуку? А варто! Отож, виділіть півгодини свого часу і зробіть такі важливі речі:

• відкоректуйте налаштування приватності: які ваші дописи варто налаштувати для публічного огляду, а що - лише для родини та друзів;
• змініть пароль (і запам’ятайте його!): експерти з кібербезпеки радять робити це періодично. А ще варто свої паролі записати у “секретному” записнику, бо як показує практика, папір залишається досить надійним носієм інформації навіть в наш час!
• видаліть невдалі фото: маються на увазі фото з нечіткими зображеннями, з “обрізаними” руками-ногами, або просто ті, які вам більше не подобаються!
• позбудьтеся сумнівних “друзів”. Це одне з найважливіших прибирань на сторінці! Видаліть зі списку друзів різних “іноземців”, які не спілкуються українською, незнайомих людей явно не вашого віку і оточення, випадкових “френдів”, які ніяк не реагують на ваше соціальне життя, а ви не не реагуєте на їхнє. Нехай серед ваших ДРУЗІВ будуть насамперед батьки і родина, однокласники, гуртківці і педагоги, реальні знайомі – щирі й надійні !

Варто робити такі прибирання протягом року кілька разів. Це дуже полегшить ваше соціальне життя у наступному році, убезпечить від віртуальних неприємностей, які кожна людина приймає до серця насправді дуже реально.

Отож, перші ніж привітати рідних і справжніх друзів листівкою на своїй сторінці у ФБ, позбудьтеся “віртуального мотлоху”!
У Новий рік з оновленою сторінкою!

Марія Пилипчук
Зображення з відкритих джерел

• Мовознавці радять уникати невластивих українській мові активних дієприкметників теперішнього часу, які закінчуються на -ачий, -ячий, учий, -ючий (бачачий, спляча, слабнучий, наступаючий).
• Новий рік ні на кого не наступає, а приходить або настає.

Крім того, українці традиційно вітали один одного напередодні свят привітаннями без додаткової ознаки «прийдешній», «майбутній» тощо. Використання подібних слів у привітаннях – це спроба замінити російське «наступаючий». Але навіщо? Не варто перекладати кожне слово окремо, оскільки в нас є свої традиційні привітання.

Тож, якщо хочете привітати своїх рідних, друзів і колег з наближенням свята, використовуйте такі варіанти:

• Щасливого Нового року!
• З Новим роком!
• Щастя тобі в Новому році!
• Хай щастить Вам у Новому році!
• Веселих свят!
• З Різдвом Христовим!

І повірте, усі зрозуміють, що ви маєте на увазі прийдешні свята, а не попередні.

Джерело: https://ukr-mova.in.ua/blog/shhasluvogo-novogo-roku?fbclid=IwAR3IGojI0qyBsRZZ5uWW4o7GRUIvw59NEKq7txt4ZJxTJ4R2CP7jz7MR8WM

ТОП-5 думок Віталія Голубєва про заробляння грошей журналістом, які ми занотували під час його виступу:

1. У сучасних редакціях більше шансу на роботу має не та людина, яка вміє добре писати, а та, яка, крім іншого, уміє домовлятися.

2. Кажуть: важливо бути не просто хорошим журналістом, а журналістом, якого знають. Я б додав, що важливо бути не просто журналістом, якого знають, а журналістом, який сам знає багатьох людей.

3. Журналісти часто володіють тією інформацією, яка недоступна по інший бік редакції, де, прийнято вважати, заробляють гроші.

4. Хороший журналіст, який є вдалим комунікатором, – це не тільки стаття витрат, а й джерело доходів.

5. Найкраще, що може навчитися журналіст, обходитися без редакції, тобто бути самодостатнім.