В основі репертуару драматичного гуртка мусить бути казка. Ось що казав про роль казки відомий російський драматург Лев Устинов: «Зустріч дитини з театром починається з казки. Вона, дитина, вперше стає на сторону добра, ненавидить зло, боїться його, переборює свій страх, а коли добро перемагає зло – несамовито аплодує. І ці оплески – перший громадянський акт дитини». Приступаючи до здійснення постановки п’єси, керівнику гуртка слід розуміти, що успіх вистави залежатиме від правильного підбору виконавців на ролі. Вони мусять вміти імпровізувати і головне сміло та вільно спілкуватися з аудиторією та партнерами.

В оформленні сцени необхідно використовувати мінімум декорацій, які б визначали місце дії, оскільки головним героєм є діти та їх творчі здібності. Декорації повинні бути умовними, а вже глядач сам дофантазовує. Головне дати йому підказку: штурвал на сцені – дія відбувається на кораблі і т.п.

Емоційно-зоровий ряд вистав бажанно доповнити вокальними та хореографічними композиціями (номерами) творчих колективів школи чи позашкільного навчального закладу. Але дані номери мусять логічно вплітатися в сюжет п’єси. Це вплине на уважне сприйняття вистави глядачами.

Художній керівник, який працюватиме над запропонованими п’єсами, може на власний розсуд скоротити окремі епізоди, або доповнити окремі її частини. Керівникам драматичних колективів бажано формувати репертуар, спираючись на казку – адже казка є джерелом людського добра та віри у справедливість.

 Хай живе казка!

Віктор Іванович з ностальгією згадує про рідне місто Запоріжжя, звідкіля родом і де почалася його творча кар’єра: «Закінчивши режисерський відділ Мелітопольського училища, мене забрали на службу в ракетні війська. Там поруч із бойовим навчанням займався художньою самодіяльністю. Після армії повернувся в Запоріжжя і почав працювати актором в обласному театрі ляльок, через кілька років став провідним актором… На головному акторові режисер завжди будує свою репертуарну політику. Я набрався досвіду, об’їздив гастролями чи не всю Україну і відчув потребу самому щось створювати! Вступив на режисуру і став режисером-постановником у Запорізькому театрі ляльок. Попрацював там 10 років, і мене запросили на Волинь. А хто з молодих не погодиться з постановника стати головним режисером? У 33 роки я наважився на такі зміни і переїхав до Луцька разом із сім’єю. Через деякий час пішов з театру та став директором підліткового клубу, де діти після занять займались хореографією, театральним мистецтвом, театром ляльок і хоровим співом. Почалася перебудова, підліткові клуби закрили, я перейшов у ЗОШ №5: драматичний театр, театр шкільної мініатюри, театр ляльок, всілякі масові заходи – все це було на мені. Після того я викладав театральну майстерність у багатьох школах Луцька». Із 2000 року Віктор Іванович працює в Палаці учнівської молоді. Загалом стаж роботи з дітьми – понад 30 років. «Чого навчили мене, того і я вчу своїх вихованців».

Пан Віктор ділиться спостереженнями: цього року в Луцьку відбувся справжній театральний бум, нині під його керівництвом займаються більш ніж 90 дітей, кількість охочих вчитись театральній майстерності збільшується. «Проводжу заняття для трьох груп. Якщо раніше діти розподілялись за віком, то тепер – за рівнями підготовки: початковий, основний та вищий рівні навчання. Працюю з дітьми у форматі тренінгів, під час яких розвиваються акторська майстерність, елементи сценічної дії, а ще так я вивчаю своїх вихованців – хто на що здатен. Помітивши творчу іскорку, даю більше навантаження – спробувати себе в різнопланових ролях. Тут потрібен індивідуальний підхід до кожного. Під час початкового рівня навчання діти працюють лише в тренінгах, а з вищим рівнем можна створювати дитячий театр. Я ставлю вистави з декількома складами: одну роль виконують 3 – вихованці. Діти мусять відчути дихання глядацького залу, хвилювання… Це потрібно пройти, аби отримати сценічний досвід роботи. Мені більше подобається працювати з дітьми, аніж з дорослими, бо вони щирі та безпосередні. Найцікавіший процес – це репетиції, підготовка до вистави. Отримую задоволення, коли глядач приходить на виставу і після закінчення каже: «Дуже гарно, але мало!» Моральне задоволення отримують і мої вихованці, коли приносять радість публіці». Віктор Іванович зазначає, щ в наш час важко знайти хорошу п’єсу для вистави, бо не так багато авторів пишуть дитячу драматургію. Інколи режисер і сам пише сценарії, а також ставить п’єси, які не втрачають своєї популярності: «У нас не виходить з репертуару вистава-гра «Бука» за п’єсою Михайла Супоніна. В ній беруть участь не лише актори, але й увесь глядацький зал. Глядачі постають то у ролі бджілки, то квіточки… Цього літа показували її в школах, і всюди нас зустрічали та проводжали оваціями. Місцева поетеса та драматург Даша Ясновська написала агітвиставу про здоровий спосіб життя «Країна ілюзій», також у нашому репертуарі – «Снігова королева» Євгенія Шварца та «Стежечки святого Миколая» Лариси Діденко.

Віктор Луговський з гордістю говорить, що театральна студія – це не просто навчання, а справжня школа життя: «Діти стають сміливішими та комунікабельнішими, вчаться висловлювати свою думку. Якщо театральною майстерністю займатись системно – діти розвиваються різнопланово, вчаться та допомагають одне одному. У нас на кожному занятті є п’ятихвилинка моралі: ми обговорюємо випадки з життя міста та нашого колективу. Я хочу аби діти росли гармонійними людьми.

За 50 років невтомної праці на театральній ниві Віктор Іванович отримав багато нагород, та найбільше радіє, коли його вихованці продовжують навчання в театральних вишах. Чимало випускників режисера працюють у театрах Луцька, Львова та Києва. «Я хочу, щоб усі люди на Землі більше створювали, аніж руйнували. Головне – жити так, аби нести добро та любити одне одного», – натхненно говорить Віктор Іванович.

Анастасія Тумік

З газети «Твій вибір» №40 від 6 жовтня 2016р.

                        Є ПЛОДИ ДОВГОЇ ТА НАПОЛЕГЛИВОЇ ПРАЦІ.

К.С. СТАНІСЛАВСЬКИЙ

    Театральний колектив «Чудодії», який в минулому був просто драматичним гуртком, почав свою роботу від дня заснування Палацу.  Тоді кількість учнів становила лише 10, а умови для навчання були досить складні: не було технічних засобів, приміщення для проведення репетицій. Йшов час, зміню-вались діти, які присвятили своє дитинство театру. Змінилося більше 20 керівників гуртка. Зараз в колективі займається понад 60 дітей, що розділені за віком на три групи: молодша (3-5 класи), середня (6-8 класи), старша (9-11 класи). ДАТА ЗАСНУВАННЯ КОЛЕКТИВУ – 23 ЖОВТНЯ 1945 р.

Керівник :

Луговський Віктор Іванович

26.08.1947 р.н.

Освіта – вища

 Педагогічний стаж – 25 років

Очолює колектив  з вересня 2000 року

Творчі досягнення керівника:

       2006 рік

Міською атестаційною комісією присвоєно звання «Керівник гуртка – методист».

Переможець міського конкурсу «Керівник гуртка», Стипендіат міського голови.

Переможець ІІ Міського аукціону передових педагогічних ідей та технологій.

Нагороджений Грамотою Управління освіти Луцького міськвиконкому «За активну участь в підготовці та проведенні міського огляду-конкурсу шкільних драматичних колективів «Дивограй – 2006».

   2007 рік

Нагороджений Грамотою Управління освіти і науки Волинської обласної держадміністрації, як переможець обласного конкурсу на кращу методичну розробку педагогів позашкільних навчальних закладів області.

Нагороджений Грамотою Полтавського обласного центру естетичного виховання учнівської молоді за плідну і творчу діяльність та високий рівень підготовки дітей до участі у ІІ Всеукраїнському конкурсі юних гумористів «Посміхнемось щиро Вишні».

Нагороджений Подякою Волинського краєзнавчого музею за плідну особисту участь та вагомий внесок в організацію та проведення музейних науково-освітніх заходів по вихованню підростаючого покоління на кращих зразках історико-культурної спадщини українського народу та з нагоди Міжнародного дня музеїв.

      2008 рік

Нагороджений почесною відзнакою «Відмінник освіти України»

 Сценічний рух

В театральному мистецтві все важливе, важливий і голос, і пластика, і „відчуття партнера”, і костюм. Всі засоби акторської виразності, в тому числі і пластика, мусять бути доведені до високої ступені майстерності. На заняттях по сценічному рухові вихованці намагаються підготувати тіло до роботи на сцені. Тренінгові вправи зі сценруху допомагають дітям розвивати пластику свого тіла, розуміючи що пластика тіла є одним з важливіших компонентів акторської майстерності.

Робота над жестами і пластикою рук, а ми маємо цілий комплекс таких вправ, здійснить вплив на досконалість тіла в цілому, на музикальність, почуття ритму, координацію рухів, манеру триматись і т.п.

Вивчення основ акторської майстерності в колективі проходить за двома напрямками:

Робота над собою в творчому процесі переживання (розвиток внутрішніх елементів, необхідних для творчості). Для розвитку внутрішнього творчого апарату допомагають внутрішні елементи психотехніки: уява, спілкування, увага, емоційна пам’ять, правда, віра, завдання, дія та ін.
Робота над собою в творчому процесі втілення (робота над фізичним апаратом). Зовнішнє сценічне самопочуття складається із елементів – міміки, голосу, мови, інтонації, руху, пластики.

Для розвитку зовнішніх та внутрішніх елементів творчості у колективі підібрані тренінгові вправи та театральні ігри, які систематично проводяться на заняттях усіх трьох груп колективу. Вихованці розуміють, що створивши внутрішнє та зовнішнє сценічне самопочуття, ми досягнемо стан, який ми називаємо робочим творчим самопочуттям.

Етюдна робота

Уява, фантазія – ось сфера життя художника. Життєвий досвід і жива фантазія – ось два джерела, що насичують творчу природу актора. Проводячи етюдну роботу в колективі ми виконуємо такі завдання навчального процесу:

• розвиваємо спостережливість, повсякденно звертаємось до життя, дійсності нас оточуючої;
• постійно розвиваємо фантазію, уяву, тренажем досягаємо гнучкість, живість, рухливість і винахідливість;
• розвиваємо активну самостійну дію. Без активної самостійної творчої роботи нема художника. Етюдна ж робота намагається вирішити проблему і допомогти вихованцям розвинути фантазію, уяву, спостережливість, які так необхідні для творчої праці.

Виховна робота

Думаючи про майбутнє вихованців та бажаючи бачити їх освіченими та вихованими, в колективі приділяється увага вивченню театральної етики, спільно з бібліотекарем Палацу проводяться бесіди про творчість акторів та режисерів сучасного театру та корифеїв української театральної сцени. Перегляд вистав обласного академічного музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченко, обласного академічного театру ляльок став системою у виховній роботі колективу. Піклуючись про розширення світогляду дітей, ми організовуємо екскурсії до краєзнавчого  музею, музею Волинської ікони та музею військової техніки. Разом з бібліотекою ПУМ знайомимо дітей з творчістю українських письменників і поетів, композиторів і художників.

Творчо-виконавська діяльність

Як підсумок навчального процесу в колективі «Чудодії» є показ школярам та вихованцям дошкільних навчальних закладів міста вистав на сцені Палацу. Традиційно, з року в рік, колектив готує новорічну виставу, а згідно репертуарного плану середня та старша групи готують вистави як для молодшого шкільного віку (В.Орлов «Золоте курча», М.Супонін «Бука»), так і для середнього та старшого шкільного віку (Т.Ян «Дівчинка і квітень», Д.Ясновська «Країна Ілюзій»).

Колектив також приймає участь у масових заходах Палацу (звіти художніх колективів, святкування календарних дат,  заходи організаційно-масового відділу).

Як окремі виконавці так і колектив приймають участь у всіх міських та обласних конкурсах художньої творчості.

Вправи на зосередженість уваги

 1.Дитина отримує будь-який предмет, який потрібно уважно розглянути: форму, колір, особливості та деталі. Предмет ховається, а дитина має розповісти те, що запам’яталось, що привернуло її увагу. Після цього предмет знову показують вихованцю, перевіряючи та порівнюючи його розповідь з характеристиками реального предмету.

2. Вихованцю пропонується уважно розглянути сусіда, що сидить поряд і запам’ятати всі деталі, а потім про все це розповісти.

В даних вправах вихованці знайомляться з близьким об’єктом, тому необхідним є пояснення того, що увага розсіюється і треба навчитися концентрувати її на близьких об’єктах.

Важливо, щоб вихованці були дійсно уважними, а не зображали увагу.

 Вправи на зорову увагу

 Ці вправи спрямовані на згуртування групи і вироблення почуття колективізму у кожної дитини.

 1.„Дзеркало”. Два вихованці стають один навпроти іншого. Одна дитина робить різні рухи, а інша, наче „віддзеркалюючи”, її повторює ці рухи.

2.„Тінь”. Одна дитина ходить по кімнаті, зупиняючись, нахиляючись, біжучи, кличучи кого-небудь жестами рук і т. п. В цей час другий вихованець – „тінь”, ходить за ним, повторюючи всі рухи, в тому ж ритмі, що робив його партнер по вправі.

Вправи на загальну увагу

1.Ведучий плескає в долоні, а діти піднімаються; двічі плескає – беруть свої стільці; тричі – ідуть зі стільцями по колу, один за одним, зберігаючи однакову відстань. Темп руху змінюється в залежності від команд педагога. По команді: ”Стій”, діти зупиняються і чекають, доки не прозвучить команда: ”Рушайте”.

На другому етапі вправи, діти мають сісти один навпроти одного в дві шеренги. Важливо, щоб вихованці не наштовхувались один на одного, не зачіпали стільцями товаришів, шикуючись в дві шеренги.

2.„Арифмометр” 15 вихованців розсаджуються півколом, і 10-ом з них роздаються цифри від 0 до 9; 5-ом – знаки: плюс, мінус, знак множення, ділення та знак дорівнює. Далі педагог приводить приклад арифметичної дії. Цифри, які були названі, встають, після них встає знак дорівнює, а потім цифри, які є вірною сумою прикладу.

Вправа на публічну самотність

 Цю вправу слід розпочати з прикладів на всі арифметичні дії, в яких присутні одинички. Потім приклади поступово ускладнювати до десятків і сотень.

Дитині пропонується ознайомитись з газетною інформацією, вихованці не зайняті у вправі, мають за завданням педагога вести будь-яку бесіду, щось пересувати, робити якісь дії, що відволікали б увагу вихованця, який вивчає інформацію. Коли дитина ознайомилась з запропонованим текстом, він має передати зміст прочитаного. Якщо вихованець правильно переказав інформацію, то він жив у „публічній самотності”.

Фестиваль відбувався у мальовничому куточку міста, на території музею народної архітектури та побуту ім. Климентія Шептицького у Шевченківському гаю. У змаганнях взяли участь одинадцять театральних колективів з них сім зразкових.

Вихованці зразкового театрального колективу «Чудодії» представили на  фестивалі виставу-гру за п’єсою  Михайла Супаніна «Бука» й отримали диплом переможця фестивалю у номінації «найулюбленіша вистава глядачів XIV фестивалю «Казка у гаю»»

А 9 квітня у м. Вінниця відбувся Всеукраїнський конкурс дитячо-юнацького мистецтва «Музичний олімп» з якого юні актори привезли кубок Володаря «ГРАН-ПРІ»

Справедливе журі визначило переможців. При цьому наш колектив показав дві роботи. Середня група продемонструвала виставу-гру за п′єсою М. Супоніна “БУКА” і отримала гран-прі. Старша група показала агіт-виставу “Країна ілюзій” і здобула ІІ місце. Вітаємо “Чудодіїв” із значними творчмими досягненнями!

В дискозалі Палацу відбувся захід “Афганці знов у бій пішли”. Він супроводжувався поетичними рядками у виконанні вихованців колективу.

Від колективу “Чудодії” на цьому заході виступили вихованці Дарія Войцеховська, Надія Ступак, Катерина Казанова та Роман Бойко. Завдяки їхнім виступам захід став ще більш ідейно наповненим.

Лютий нового 2015 року приніс вихованці колективу – ківерчанці Анні Ревко чергову перемогу.

Представивши членам журі районного конкурсу юних читців, присвяченого 144-й річниці від Дня народження Лесі Українки, її вірш “Дочка Ієфая”, Анна виборола І місце.

Тож вітаємо Анну та радіємо разом із нею!

2015 рік школярі міта та вихованці дошкільних навчальних закладів зустріли разом з героями вистави “Новорічні пригоди Маші і Віті”, яку підготував наш колектив. 

Кожну виставу, а їх юні актори зіграли 12, глядачі зустріли бурхливими оплексками. А це – висока нагорода для юних артистів. Тож Новорічне свято вдалося, а глядачі залишилися задоволені. Що стосуєтьс вихованців, то їх цей виступ надихнув на нові звершення.