УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ
МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ
ПАЛАЦ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ
Сценарій родинного свята
Українські вечорниці: Андріївські гадання
Сценарій підготувала:
керівник гуртка
«Умілі ручки»
Щебет Оксана Петрівна
м. Луцьк – 2015
Місце проведення: дискозала Палацу учнівської молоді
Мета: Познайомити вихованців з давнім народним звичаєм проведення вечорниць та обрядами ворожіння й кусання калити; поглиблювати знання про історію рідного краю, виховувати у гуртківців повагу та любов до традицій свого народу, прагнення зберегти народні звичаї та обряди.
Учасники свята: вихованці відділу декоративно-ужиткової творчості та їх родини.
Обладнання: звуковідтворююча апаратура, мікрофони.
Реквізит: стіл, лавки, макет печі, рушники, вишиванки, глиняний посуд, відро, віник.
Дійові особи: ведуча, господиня, Галя – старша дочка, молодша дочка, 1-ша дівчина, 2-га дівчина, 3-тя дівчина, 4-та дівчина, 5-та дівчина, Роман, циганка, дівчина з калитою, дівчата, хлопці.
Зал прикрашений в українському стилі: рушниками та вишиванками.
В запису унають народні пісні. Музика стихає
Ведуча: |
Українські вечорниці
Починаємо в цей час, Хай веселий сміх іскриться В серці кожного із нас! Хай дзвінке вкраїнське слово Пружно рветься в небеса! Наша пісня пречудова Хай ніколи не згаса! Обійдіть весь світ безмежний І скажіть в якій країні Так зберігся скарб пісенний Як у нас на Україні! |
Ведуча сідає до гостей Дві доньки у кімнаті по різних кутках: старша вишиває, а молодша у дзеркало дивиться | |
Господиня: | Донечки мої, красунечки, ану швиденько приберіть у хаті, бо сьогодні увечері дівчата прийдуть Андрія святкувати та на свою долю ворожити! Може, ще й парубки завітають калиту кусати! А в нас хата не метена… |
Старша дочка швидко бере віник та починає замітати, а молодша далі у дзеркало дивиться | |
Молодша: | Мамо, нехай Галя підмете та прибере усюди, бо вона старша та й вправніша, та й заміж, мабуть, дуже хоче… |
Галя: | Годі тобі, сестрице, собою милуватись! Допоможи мені краще, а коли дівчата прийдуть, поворожимо, кому ж першою заміж вийти судилося! |
Молодша: | Та добре, добре! Тільки цур, я перша черевики кидати буду і перша вареник зліплю, і перша… |
Галя швидко дає їй у руки віник, не давши договорити,
показує жестом на сіни, щоб та їх підмела, сама сідає знов вишивати |
|
Господиня: | Господи, Господи! Як подумаєш, коли ми ще дівували, як зачуєш де-небудь вечорниці, так мов на крилах летиш, а тепер… от скоро треті півні уже заспівають, а вечорниці ще й не зачинались! Ні, що не кажіть, а світ таки перемінився… |
Галя: | Ой, мамо, та не кажіть такого! Прислухайтеся, он уже дівчата йдуть… як же весело зараз буде у нашій хаті! |
Чути сміх, стук у двері. Господиня схоплюється з місця, відкриває двері.
Входять усі дівчата і молодша дочка з ними |
|
1-ша дівчина: | Доброго здоров’я, тітко Олено! |
2-га дівчина: | Добрий вечір в добрій хаті! |
Господиня: | І ви будьте здорові, дівчата! Заходьте до хати. |
Молодша: | Мамо, я уже сіни та поріг підмела і стежку аж до дороги… можна мені з дівчатами поворожити? |
Господиня: | Мала ти ще за женихів думати! Ач яка! Та що з тобою вдієш? Бери швиденько в руки якусь роботу, бо лінивих заміж не беруть, сідай коло Галі з подружками та працюй. |
Дівчата вишивають та співають українську народну пісню «В кінець греблі шумлять верби» | |
1-ша дівчина: | Дівчата, чого ми такої сумної завели? Аж серце крається, а на очі сльоза навертається… |
Галя: | Ми ж повеселитися, начебто, хотіли… |
Стук у двері, заходять ще дівчата | |
3-тя дівчина: | Доброго вечора, люди добрі! |
4-та дівчина: | Здоровенькі були, тітко Олено, і ви, подруженьки красні, здоровенькі будьте! А чого ви такі сумні сидите? |
Господиня: | Ой, так то ж пісня сумна! Проходьте, дівчаточка, сідайте зручно. |
Молодша: | Мамо, а вечеряти будемо? Я вже чогось натомилась та й їсти хочеться… |
Господиня: | Вечеряти? Так давайте вареників наліпимо, ними й повечеряємо, на них, заодно, поворожимо. Піди-но, Галю, тісто заміси, а ти Тетяно (до 3-ї дівчини), води з криниці принеси, щоб ті вареники зварити, а я піду вогонь розведу. |
Галя та Тетяна виходять, а дівчата починають ліпити вареники. Хлопчик та дівчинка співають українську народну пісню «А мій милий вареничків хоче» Заходить Тетяна з відром води | |
Ведуча: | Вареники – традиційна українська страва. Готували їх і в будні, і у свято з пшеничної муки. Українці полюбляють вареники з різною начинкою: з картоплею, з сиром, з вишнями, з грибами, з маком, з яблуками, з м’ясом. Вареники смачили шкварками із свинячого сала або поливали маслом, а ще дуже смачні вареники в сметані, вареники з медом. Про вареники складено безліч пісень, приказок, легенд. На них навіть ворожили дівчата і жінки. Ото, бувало, ліпить вареники і задумає бажання, а потім порахує скільки вареників зліпила. Якщо парне число, то бажання неодмінно збудеться, якщо непарне – слід ще зачекати. |
2-га дівчина: | Ой, а скажіть, будь-ласка, як на Андрія дівчата на варениках ворожили? Бо наші вареники уже зварились і нам так кортить дізнатись про свою долю! |
Ведуча: | Кожна дівчина позначала свій вареник кольоровою ниткою потім вареники клали вряд і запускали голодного собаку, якого перед цим день не годували. Котрого вареника першого вхопить собака, та заміж першою і вийде. Якщо візьме котрогось вареника і занесе далеко, а вже там з’їсть, та дівчина далеко від батьківського дому заміж вийде. Біда тій дівчині, чий вареник собака тільки надкусить. А чий тільки понюхає, тій ще довго дівувати. |
Галя: | Дівчата, давайте швиденько розкладати вареники! |
1-ша дівчина: | Тітко Олено, приведіть Бровка сюди, нехай з’їсть наші вареники… |
Господиня: | Дівчаточка, любі, так Бровко на минулому тижні здох по старості літ своїх… |
Молодша: | Мамо! То що ж нам робити? |
3-тя дівчина: | Дівчата, коли я воду з криниці набирала, Романа там зустріла. Він так зі мною жартував! Може його покличемо вареників скуштувати. Він ще й досі там стоїть та з Миколою балакає. |
Господиня: | Та що ж ви, дівчаточка! Хіба ж так можна? |
Дівчата разом: |
Тітко Олено, нехай Роман прийде, будь-ласка, нехай!
|
Молодша: | (підбігає до дверей та гукає) Агов, Романе, а йди-но сюди! Романе! Романе! |
Входить Роман | |
Роман: | Добрий вечір в вашій хаті! Чого кликали? |
Дівчата його обступають | |
2-га дівчина: | Романе! Романочку! Ти, мабуть, голодний? Скуштуй вареничків смачненьких! |
Роман: | Нічого я не голодний! Що ви задумали, сороки? |
Господиня: | Та ворожать вони, Романе, а Бровко дух випустив, от і нема кому вареники їсти… |
Роман: | То що я – замість Бровка? Е, ні, дівчата, напхали, либонь, туди якогось клоччя, а ти, Романочку, їж! Що мені за те буде? |
Дівчата разом: | Поцілуємо! Поцілуємо! |
Роман |
Ну, добре! Кожна по разу у щічку! Чули? А вареники хоч їстівні!
Роман їсть вареники |
Чий вареник попався, та дівчина і каже:
Ой, дівчата, я першою заміж піду! |
|
Роман: | Мені дякуй! Все, дорогенькі, більше не можу! Наївся уже! |
1-ша дівчина: | Ну ще візьми, хоч один… |
Роман: |
Ні, не буду більше! Я краще приведу вам ще хлопців та дівчат на вечорниці. |
Дівчата разом: | Приведи! Приведи! |
Роман виходить. Звучить музика, гуртківці танцюють український народний танець «Гопак». Після танцю входять ще хлопці і дівчата | |
1-й хлопець: | Доброго здоров’я, господине! Доброго здоров’я, дівчата! Прийміть нас до гурту! |
Всі разом: | Заходьте! Заходьте! Зараз будемо вареники їсти та ще й ворожити! |
Звучить пісня М.Поплавського «Варенички». Дівчата заносять у зал макітри з варениками та пригощають усіх гостей | |
Господиня: | Їжте, гості дорогі, варенички смачні, бо негоже гостей голодними тримати! Смачного Вам усім!!! |
5-та дівчина: | Тітко Олено, а ви ж у молодості ворожили? |
Господиня: | Та ворожила ж… |
2-га дівчина: | А як? |
Господиня: | До мішка клали різні предмети: папір, дзеркало, мило, цигарку тощо. А потім кожна дівчина тягнула по черзі щось з мішка. Що витягне, те й буде. Якщо папір – майбутній чоловік буде писарем, якщо дзеркало – буде гарним, мило – чепурним, цигарку – буде палити, зерно – хлібороб. Хочете спробувати? |
Іде з торбою по залу і починає ворожити | |
Галя: | А ще можна поворожити як буде звати коханого! |
Роман: | Або кохану… |
Беруть дві торбинки, у яких знаходяться закручені в трубочку аркуші паперу з іменами дівчат та хлопців. Дають усім по черзі витягти один папірець | |
3-тя дівчина: | А ще ворожили на черевиках. Усі знімали лівий черевик і у рядок шикували це взуття аж до порога. Чий перший черевик дійде до порога, та першою в парі буде і так далі… а що, дівчата, спробуємо? Дівчата ворожать |
Ведуча: | А ще на вечорницях не тільки ворожили, а й співали. Зараз ми запрошуємо до нас 5 гостей із залу. Вам необхідно по черзі заспівати народні пісні, що починаються на «Ой» (де є числівник, де є дівоче ім’я тощо). |
Переможця нагороджують медаллю «Кращий знавець народних пісень». Звучить мелодія пісні «Циганочка». Стук у двері. Заходить циганка | |
Циганка: | Добрий вечір, люди добрі! Пустіть мене погрітися до вашої хати. |
Господиня: | Проходьте! Проходьте! Дівчата, нагодуйтегостю! |
Дівчата пропонують циганці сісти за стіл, пригощають її варениками. Усі разом співають народну пісню «Ой, на горі цигани стояли» | |
Циганка: | Дякую, дівчаточка дорогенькі, за тепло, за вечерю, за пісню гарну. Бачу ви на вечорниці зібралися щоб поворожити, а хочете я вам поворожу? |
Усі дівчата: | Хочемо! Хочемо! |
Циганка: | (до Галі) у тебе добре серце та й вродлива ти дуже… На весні чекай сватів із сусіднього села. А у тебе (до 1-ої дівчини) очі наче море бездонне і бачу я у них далеку дорогу від батьківського дому… |
Роман: | Так вона в університет хоче вступати влітку! |
Циганка: | Отож, поступить! А ти (звертається до Романа) закохаєшся у світлокосу дівчину. І буде у вас хороша та дружня сім’я, а ще двійко діток. |
Роман: | Ого-го! Нічого собі наворожила! |
Циганка іде в зал. Ворожить гостям, придумуючи на ходу | |
Циганка: | Позолотіть ручку! Усю правду розкажу! |
Потім сідає біля гостей | |
Господиня: | Ой, дівчаточка, ми ж за калиту забули! |
Ведуча: | Калиту пекли лише на Андрія. Вибирали найвродливішу дівчину, яка несла калиту над головою, щоб Сонце і зорі благословили її. |
Під мелодійну музику входить дівчина з калитою. Музика стихає, дівчина тричі вклоняється гостям, тримаючи калиту уже не над головою, а перед собою | |
Дівчина : |
Добрий вечір! З калитою будьте всі здорові!
З калитою золотою! З пресвятим святом Андрія! |
Усі дівчата: |
Ой, калита, калита!
З чого ти вилита? |
Дівчина: |
З жита сповита!
Сонцем налита! Для красного цвіту, По білому світу! |
Господиня: | Хлопці, хто хоче калиту кусати? |
Через калиту протягують червону стрічку, підвішують до стелі. Бажаючі загадують бажання і, заклавши руки за спину, підходять кусати калиту | |
Господиня: | Кусати можна лиш один раз. Якщо не зумієте відкусити, то сажею вуса намалюємо. |
Того, хто відкусить – нагороджують медаллю «Кращий кусач калити». Решту калити ділять на шматки і пригощають гостей. В цей час одна з дівчат виконує на бандурі мелодію будь-якої народної пісні | |
Ведуча: |
Скільки не співати,
А кінчати час, Кращі побажання Ви прийміть від нас. І в вас, і в нас хай буде гаразд! Щоб ви і ми щасливі були! А на цьому слові бувайте здорові! Дякуємо усім, що у гості до нас завітали, Та наші вареники й нашу калиту смакували! Усього вам найкращого! До нових зустрічей! |
Усі учасники свята виходять на середину зали та співають пісню
Н.Бучинської «Пісня солов’їна» |