Сценарій родинного свята

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ ЛУЦЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ

МІСЬКИЙ МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ

ПАЛАЦ УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

 

 

 

 

 

 

Сценарій родинного свята

 Українські вечорниці: Андріївські гадання

 

 

 

Сценарій підготувала:

керівник гуртка

«Умілі ручки»

Щебет Оксана Петрівна

 

 

 

 

 

м. Луцьк – 2015

Місце проведення: дискозала Палацу учнівської молоді

Мета: Познайомити вихованців з давнім народним звичаєм проведення вечорниць та обрядами ворожіння й  кусання калити; поглиблювати знання про історію рідного краю, виховувати у гуртківців повагу та любов до традицій свого народу, прагнення зберегти народні звичаї та обряди.

Учасники свята: вихованці відділу декоративно-ужиткової творчості та їх родини.

Обладнання: звуковідтворююча апаратура, мікрофони.

Реквізит: стіл, лавки, макет печі, рушники, вишиванки, глиняний посуд, відро, віник.

Дійові особи: ведуча, господиня, Галя – старша дочка, молодша дочка, 1-ша дівчина, 2-га дівчина, 3-тя дівчина, 4-та дівчина, 5-та дівчина, Роман, циганка, дівчина з калитою, дівчата, хлопці.

Зал прикрашений в українському стилі: рушниками та вишиванками.

В запису унають народні пісні. Музика стихає

Ведуча:	Українські вечорниці Починаємо в цей час, Хай веселий сміх іскриться В серці кожного із нас! Хай дзвінке вкраїнське слово Пружно рветься в небеса! Наша пісня пречудова Хай ніколи не згаса! Обійдіть весь світ безмежний І скажіть в якій країні Так зберігся скарб пісенний Як у нас на Україні!
Ведуча сідає до гостей                                                                                                              Дві доньки у кімнаті по різних кутках:                                                                              старша вишиває, а молодша у дзеркало дивиться
Господиня:	Донечки мої, красунечки, ану швиденько приберіть у хаті, бо сьогодні увечері дівчата прийдуть Андрія святкувати та на свою долю ворожити! Може, ще й парубки завітають калиту кусати! А в нас хата не метена…
Старша дочка швидко бере віник та починає замітати,                                                    а молодша далі у дзеркало дивиться
Молодша:	Мамо, нехай Галя підмете та прибере усюди, бо вона старша та й вправніша, та й заміж, мабуть, дуже хоче…
Галя:	Годі тобі, сестрице, собою милуватись! Допоможи мені краще, а коли дівчата прийдуть, поворожимо, кому ж першою заміж вийти судилося!
Молодша:	Та добре, добре! Тільки цур, я перша черевики кидати буду і перша вареник зліплю, і перша…
Галя швидко дає їй у руки віник, не давши договорити,  показує жестом на сіни, щоб та їх підмела, сама сідає знов вишивати
Господиня:	Господи, Господи! Як подумаєш, коли ми ще дівували, як зачуєш де-небудь вечорниці, так мов на крилах летиш, а тепер… от скоро треті півні уже заспівають, а вечорниці ще й не зачинались! Ні, що не кажіть, а світ таки перемінився…
Галя:	Ой, мамо, та не кажіть такого! Прислухайтеся, он уже дівчата йдуть… як же весело зараз буде у нашій хаті!
Чути сміх, стук у двері. Господиня схоплюється з місця, відкриває двері.  Входять усі дівчата і молодша дочка з ними
1-ша дівчина:	Доброго здоров’я, тітко Олено!
2-га дівчина:	Добрий вечір в добрій хаті!
Господиня:	І ви будьте здорові, дівчата! Заходьте до хати.
Молодша:	Мамо, я уже сіни та поріг підмела і стежку аж до дороги… можна мені з дівчатами поворожити?
Господиня:	Мала ти ще за женихів думати! Ач яка! Та що з тобою вдієш? Бери швиденько в руки якусь роботу, бо лінивих заміж не беруть, сідай коло Галі з подружками та працюй.
Дівчата вишивають та співають українську народну пісню                                           «В кінець греблі шумлять верби»
1-ша дівчина:	Дівчата, чого ми такої сумної завели? Аж серце крається, а на очі сльоза навертається…
Галя:	Ми ж повеселитися, начебто, хотіли…
Стук у двері, заходять ще дівчата
3-тя дівчина:	Доброго вечора, люди добрі!
4-та дівчина:	Здоровенькі були, тітко Олено, і ви, подруженьки красні, здоровенькі будьте! А чого ви такі сумні сидите?
Господиня:	Ой, так то ж пісня сумна! Проходьте, дівчаточка, сідайте зручно.
Молодша:	Мамо, а вечеряти будемо? Я вже чогось натомилась та й їсти хочеться…
Господиня:	Вечеряти? Так давайте вареників наліпимо, ними й повечеряємо, на них, заодно, поворожимо. Піди-но, Галю, тісто заміси, а ти Тетяно (до 3-ї дівчини), води з криниці принеси, щоб ті вареники зварити, а я піду вогонь розведу.
Галя та Тетяна виходять, а дівчата починають ліпити вареники.                                                            Хлопчик та дівчинка співають українську народну пісню                                                   «А мій милий вареничків хоче»                                                                                              Заходить Тетяна з відром води
Ведуча:	Вареники – традиційна українська страва. Готували їх і в будні, і у свято з пшеничної муки. Українці полюбляють вареники з різною начинкою: з картоплею, з сиром, з вишнями, з грибами, з маком, з яблуками, з м’ясом. Вареники смачили шкварками із свинячого сала або поливали маслом, а ще дуже смачні вареники в сметані, вареники з медом. Про вареники складено безліч пісень, приказок, легенд. На них навіть ворожили дівчата і жінки. Ото, бувало, ліпить вареники і задумає бажання, а потім порахує скільки вареників зліпила. Якщо парне число, то бажання неодмінно збудеться, якщо непарне – слід ще зачекати.
2-га дівчина:	Ой, а скажіть, будь-ласка, як на Андрія дівчата на варениках ворожили? Бо наші вареники уже зварились і нам так кортить дізнатись про свою долю!
Ведуча:	Кожна дівчина позначала свій вареник кольоровою ниткою потім вареники клали вряд і запускали голодного собаку, якого перед цим день не годували. Котрого вареника першого вхопить собака, та заміж першою і вийде. Якщо візьме котрогось вареника і занесе далеко, а вже там з’їсть, та дівчина далеко від батьківського дому заміж вийде. Біда тій дівчині, чий вареник собака тільки надкусить. А чий тільки понюхає, тій ще довго дівувати.
Галя:	Дівчата, давайте швиденько розкладати вареники!
1-ша дівчина:	Тітко Олено, приведіть Бровка сюди, нехай з’їсть наші вареники…
Господиня:	Дівчаточка, любі, так Бровко на минулому тижні здох по старості літ своїх…
Молодша:	Мамо! То що ж нам робити?
3-тя дівчина:	Дівчата, коли я воду з криниці набирала, Романа там зустріла. Він так зі мною жартував! Може його покличемо вареників скуштувати. Він ще й досі там стоїть та з Миколою балакає.
Господиня:	Та що ж ви, дівчаточка! Хіба ж так можна?
Дівчата разом:	Тітко Олено, нехай Роман прийде, будь-ласка, нехай!
Молодша:	(підбігає до дверей та гукає) Агов, Романе, а йди-но сюди! Романе! Романе!
Входить Роман
Роман:	Добрий вечір в вашій хаті! Чого кликали?
Дівчата його обступають
2-га дівчина:	Романе! Романочку! Ти, мабуть, голодний? Скуштуй вареничків смачненьких!
Роман:	Нічого я не голодний! Що ви задумали, сороки?
Господиня:	Та ворожать вони, Романе, а Бровко дух випустив, от і нема кому вареники їсти…
Роман:	То що я – замість Бровка? Е, ні, дівчата, напхали, либонь, туди якогось клоччя, а ти, Романочку, їж! Що мені за те буде?
Дівчата разом:	Поцілуємо! Поцілуємо!
Роман	Ну, добре! Кожна по разу у щічку! Чули? А вареники хоч їстівні! Роман їсть вареники
	Чий вареник попався, та дівчина і каже: Ой, дівчата, я першою заміж піду!
Роман:	Мені дякуй! Все, дорогенькі, більше не можу! Наївся уже!
1-ша дівчина:	Ну ще візьми, хоч один…
Роман:	Ні, не буду більше! Я краще приведу вам ще хлопців та дівчат на вечорниці.
Дівчата разом:	Приведи! Приведи!
Роман виходить.                                                                                                                     Звучить музика, гуртківці танцюють український народний танець «Гопак».                        Після танцю входять ще хлопці і дівчата
1-й хлопець:	Доброго здоров’я, господине! Доброго здоров’я, дівчата! Прийміть нас до гурту!
Всі разом:	Заходьте! Заходьте! Зараз будемо вареники їсти та ще й ворожити!
Звучить пісня М.Поплавського «Варенички».                                                                     Дівчата заносять у зал макітри з варениками та пригощають усіх гостей
Господиня:	Їжте, гості дорогі, варенички смачні, бо негоже гостей голодними тримати! Смачного Вам усім!!!
5-та дівчина:	Тітко Олено, а ви ж у молодості ворожили?
Господиня:	Та ворожила ж…
2-га дівчина:	А як?
Господиня:	До мішка клали різні предмети: папір, дзеркало, мило, цигарку тощо. А потім кожна дівчина  тягнула по черзі щось з мішка. Що витягне, те й буде. Якщо папір – майбутній чоловік буде писарем, якщо дзеркало – буде гарним, мило – чепурним, цигарку – буде палити, зерно – хлібороб. Хочете спробувати?
Іде  з торбою по залу і починає ворожити
Галя:	А ще можна поворожити як буде звати коханого!
Роман:	Або кохану…
Беруть дві  торбинки, у яких знаходяться закручені в трубочку аркуші паперу з іменами дівчат та хлопців. Дають усім по черзі витягти один папірець
3-тя дівчина:	А ще ворожили на черевиках. Усі знімали лівий черевик і у рядок шикували це взуття аж до порога. Чий перший черевик дійде до порога, та першою в парі буде і так далі… а що, дівчата, спробуємо? Дівчата ворожать
Ведуча:	А ще на вечорницях не тільки ворожили, а й співали. Зараз ми запрошуємо до нас 5 гостей із залу. Вам необхідно по черзі заспівати народні пісні, що починаються на «Ой» (де є числівник, де є дівоче ім’я тощо).
Переможця нагороджують медаллю «Кращий знавець народних пісень».                   Звучить мелодія пісні «Циганочка». Стук у двері. Заходить циганка
Циганка:	Добрий вечір, люди добрі! Пустіть мене погрітися до вашої хати.
Господиня:	Проходьте! Проходьте! Дівчата, нагодуйтегостю!
Дівчата пропонують циганці сісти за стіл, пригощають її варениками. Усі разом співають народну пісню «Ой, на горі цигани стояли»
Циганка:	Дякую, дівчаточка дорогенькі, за тепло, за вечерю, за пісню гарну. Бачу ви на вечорниці зібралися щоб поворожити, а хочете я вам поворожу?
Усі дівчата:	Хочемо! Хочемо!
Циганка:	(до Галі) у тебе добре серце та й вродлива ти дуже… На весні чекай сватів із сусіднього села. А у тебе (до 1-ої дівчини) очі наче море бездонне і бачу я у них далеку дорогу від батьківського дому…
Роман:	Так вона в університет хоче вступати влітку!
Циганка:	Отож, поступить! А ти (звертається до Романа) закохаєшся у світлокосу дівчину. І буде у вас хороша та дружня сім’я, а ще двійко діток.
Роман:	Ого-го! Нічого собі наворожила!
Циганка іде в зал. Ворожить гостям, придумуючи на ходу
Циганка:	Позолотіть ручку! Усю правду розкажу!
Потім сідає біля гостей
Господиня:	Ой, дівчаточка, ми ж за калиту забули!
Ведуча:	Калиту пекли лише на Андрія. Вибирали найвродливішу дівчину, яка несла калиту над головою, щоб Сонце і зорі благословили її.
Під мелодійну музику входить дівчина з калитою. Музика стихає, дівчина тричі вклоняється гостям, тримаючи калиту уже не над головою, а перед собою
Дівчина :	Добрий вечір! З калитою будьте всі здорові! З калитою золотою! З пресвятим святом Андрія!
Усі дівчата:	Ой, калита, калита! З чого ти вилита?
Дівчина:	З жита сповита! Сонцем налита! Для красного цвіту, По білому світу!
Господиня:	Хлопці, хто хоче калиту кусати?
Через калиту протягують червону стрічку, підвішують до стелі. Бажаючі загадують бажання і, заклавши руки за спину, підходять кусати калиту
Господиня:	Кусати можна лиш один раз. Якщо не зумієте відкусити, то сажею вуса намалюємо.
Того, хто відкусить – нагороджують медаллю «Кращий кусач калити».                          Решту калити ділять на шматки і пригощають гостей.                                                           В цей час одна з дівчат виконує на бандурі мелодію будь-якої народної пісні
Ведуча:	Скільки не співати, А кінчати час, Кращі побажання Ви прийміть від нас. І в вас, і в нас хай буде гаразд! Щоб ви і ми щасливі були! А на цьому слові бувайте здорові! Дякуємо усім, що у гості до нас завітали, Та наші вареники й нашу калиту смакували! Усього вам найкращого! До нових зустрічей!
Усі учасники свята виходять на середину зали та співають пісню Н.Бучинської «Пісня солов’їна»