Сьогодні виповнюється 28 років з того дня, коли Україну та й весь світ загалом спіткала жахлива трагедія – вибух на Чорнобильській атомній електростанції. Для нашої держави ця катастрофа стала певним рубежем, що поділив життя на «до» і «після». Тисячі людей, що стали інвалідами,передчасні смерті, запустілі населені пункти, де ще три десятиліття тому мешкали люди, – далеко не повний перелік усього того, що з чим стикнувся багатостраждальний український народ унаслідок цієї техногенної катастрофи.

Палац учнівської молоді ніколи не забуває таких трагічних сторінок історії як аварія на ЧАЕС. Методист ПУМу Любов Данилівна Дідик традиційно щороку організовує заходи, присвячені вшануванню постраждалих та ліквідаторів наслідків трагедії. До-речі, сама Любов Данилівна є вдовою ліквідатора аварії на ЧАЕС та членом Луцької районної добровільної благодійноїорганізації «Спілка Чорнобиль». Методист погодилася нам розповісти про мітинг-реквієм, який кілька днів тому відбувся у стін Палацу учнівської молоді.

“Працюючи у Палаці учнівської молоді тридцять років, я щороку займаюся організацією заходів, що покликані сприяти патріотичному вихованню молоді. Це не лише мітинги-реквієми з нагоди вшанування постраждалих та ліквідаторів аварії на ЧАЕС, а також різноманітні концерти, вечори тощо, присвячені ветеранам ВОВ, воїнам-афганцям. Що стосується цьогорічного мітингу-рєквієму, то дуже приємно було бачити на ньому членів організації “Спілка Чорнобиль”, отця Богдана, який надає нам духовну підтримку. Радісно, що прийшли люди, яким не байдужа трагедія 28-річної давнини. Хочу зазначити, що мене Чорнобильська катастрофа торкнулася особисто. Відчуваючи гострий біль трагедії, особливо хочеться, аби про неї не забували й інші. Лише шануючи подвиг ліквідаторів та співчуваючи жертвам аварії, ми можемо дбайливо ставитися до свого життя, Батьківщини, аби не допустити подібних катастроф у майбутньому”, – зазначає Любов Данилівна.

текст: О. Патола

фото: orthodoxy.org.ua